Сніг упав раптово на дороги Києва
Безпросвітно чекає пасажир на трамвай
А я, хитаючись, забиваю косяк під синявою
Якось байдужий -10 дубар
І ось, зроблено перший вдих ароматний
Через півхвилини час сповільнився
Рідко так радує хімікат сурогатний
І хвилями тепло по тілу розлилося
Як мани небесної чекаю маршрутку
Я їду в автобусі, як у човні Хароновому
Адже я торчу речовини усюди
Не соромлячись ні беспонту, ні убивчому
Вдома я перед сном роблю тягу
Пророчі сни наставляють мене
А прокинувшись згортаю я клаптик
Щоб забити останній косяк
Уже вечір, алкоголь на останні гроші
А ні, не останні, тепер амф на останні
І ось я вірш пишу в стимовому забутті
Не зупинити мій до наркотиків потяг
Я, забираючи закладку, завжди параною
Хоча ні, я швидше до прийому ментами готова
У голові я відмазки ментам не готую
"Вживаю, зберігаю, здати нікого змоги не маю"
Але міліції до мене діла немає
Я не ховаю зіниці і спокійно в метро заходжу
У перехожого мирно цигарок чіпляю
У маку культурно і тихо солі нюхну
Нетверезо тиждень я провела
Нетверезо в небуття і місяць іде
Поки сіль відходами по голові не дала
Думка про ремісію в неї не приде
Втім, я не скажу відверто, для чого я торчу
Напевно, я до торчу вже просто звикла
Для мене наркота - не пристрасть, я часто її не хочу
Іноді для мене тріп - неприємна помилка
Для мене наркота - як корисний інструмент
Іноді - розрада, іноді - рутинна робота
Часто страждання, котре не вилікує ні лікар, ні мент
Засіб для наповнення життя турботою
Легалайз мені не потрібен так, як і заборон посилення
Адже все одно тут живемо, обходячи хитро закон
Як на війні, відчуваючи і занепокоєння, і поліпшення
Тверезо на свободі, у відходах визираючи у вікнах ОМОН
Якщо уявити, що наркота дозволена у нашій країні
Що можна легально купити і швидкості, й трави
Ну куди пропаде параноя, вірна наркоману дружина?
Відповідальність за життя брата і бойовий дух вічної війни?
А так і азарт є - і, загалом, наркота.
Люди торчать розумно, зі страхом - так і не паляться
Наркомани тихі й обережні, тихіше за них тільки трава
Тверезі не знають, що за дива в іншому вимірі мутяться
Я ось нанюхалася амфа, вірші сіла писати
У підсумку виходять дурні і нудні...
Ну й пофіг, я не поет, а прозаїк. Ну їх нафіг, вірші ці.
Добре, коли абсолютно несподівано і без муток я вживаю достатню кількість хороших речовин. Ще й удома, з компом, не палячись (дивний фен, зіниці як у тверезого), з інтернетом...
Comments